Формування моральних цінностей у молодших школярів на основі педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського

Формування моральних цінностей  у молодших школярів на основі педагогічної спадщини  В.О.Сухомлинського

   Без виховання і настанови людина — наче земля, яка, хоча й найкраща, але родитиме лише бур'ян, якщо на ній не працювати. Сім'я займає одну з про­відних ролей у вихованні дитини. Крім сім'ї, сіяти в душу дитини "добре і вічне" покликана і школа.

   Основний зміст виховання полягає у поєднанні бажань особистості з інтересами суспільства. Су­часна людина має бути всебічно освіченою, вихова­ною, високоморальною особистістю. Дитину треба виховувати так, щоб вона, ставши дорослою, змогла не тільки знайти себе, своє місце в житті, а й макси­мально реалізуватися, стати повноцінним членом суспільства.

 У законі України "Про освіту" метою освіти виз­начено всебічний розвиток талантів дитини, її розу­мових і фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, здат­них до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

  Народ, який керується мораллю Добра, Правди і Краси, ніколи не згине, бо це та сіль землі, той цвіт і плід на дереві нації, який робить його незламним.

  Саме вихованню високих моральних цінностей у дітей присвячена вся творчість видатного педагога В.О.Сухомлинського. У своїх працях "Проблеми всебічно розвиненої особистості", "Народження громадянина", "Павлиська середня школа" та ін. Василь Олександрович виклав свої погляди на проблему морального виховання. На його думку моральне виховання - це цілеспрямований і систе­матичний вплив на свідомість та поведінку людей, що формує моральні якості відповідно до ідеалів та принципів моралі.

  Молодший шкільний вік - це вік формування почуттів і моральної поведінки. "Утвердити в кож­ній дитині доброту, сердечність, чуйність до всього живого і красивого, — писав В.Сухомлинський, — елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа. Справжнє вихо­вання полягає у тому, щоб моральний ідеал добра, правди, честі, духовної краси жив у кожному юному серці, утверджувався в активній діяльності як не­від'ємна частина власного єства, власної думки, почуттів, намірів" [3, с.192].

  В.О.Сухомлинський вважав, що необхідно не просто створювати систему цінностей, а й активно утверджувати її своїми діями, протистояти злу, прагнути вдосконалювати суспільні відносини. Навчання в "зелених класах", складання книжок - картинок про природу, подорожі у природу, прове­дення уроків мислення, використання і розв'язання задач із живого задачника, створення казок, напи­сання оповідань, використання пісень, книжок, проведення свят, — ці та інші знахідки В.Сухомлинського сприяють засвоєнню моральних цін­ностей дітьми.

  Усвідомлення людиною суспільного обов'язку, перетворення його на внутрішній стимул поведінки формує в неї один із важливих компонентів добра - відповідальність особистості. Реалізовуючи в дії своє розуміння, учень обирає ті вчинки, які дають користь суспільству, ближнім людям. В.О.Сухом­линський вважав, що засвоєння вимог, правил, норм поведінки, в яких розкривається "азбука мо­ральної культури" є провідним елементом форму­вання культури особистості. Норми моральності за В.Сухомлинським - важливе "джерело почуття гро­мадянського обов'язку", "почуття вдячності людям".

  Найважливішою складовою морального вихо­вання є становлення істин, норм та правил мораль­ної культури. В.Сухомлинський був переконаний у тому, що у переживаннях краси і величі вчинків —

корінь утвердження істин моральної культури, неп­римиренності дитини до порушень істин, норм та правил моральної культури.

   Важко уявити щось інше, що більше спотворює душу дитини, ніж емоційна товстошкірість, пород­жена несправедливістю. Відчуваючи байдуже став­лення до себе, дитина втрачає чутливість до добра і зла. В її серці поселяється підозра, зневіра в людей, а це породжує озлобленість.

   Людина повинна не вимислювати свої уявлення про добро, а шукати і відкривати його у собі як об'єктивно існуюче.

                            Не говори про доброту,

                            Коли ти нею сам не сяєш,

                            Коли у радощах витаєш,

                            Забувши про чужу біду.

                            Бо доброта — не тільки те,

                            Що обіймає тепле слово,

                            В цім почутті така основа,

                           Яка з глибин душі росте.

                           Коли її не маєш ти,

                           То раниш людяне в людині.

                           Немає вищої святині,

                           Ніж чисте сяйво доброти.

                                                         О.Довгий

   Із давніх-давен відомо, що бути добрим корисно. Доброзичливі люди добре почуваються і довше живуть. Доброю називають людину, яка несе людям добро: любов, допомогу. Добрий не буває агресив­ним і ніколи не буде нав'язувати свою допомогу, залишаючи іншим свободу вибору.

    Основна ознака добра — безкорисливість. Дитя­че щастя егоїстичне за своєю природою: блага, створені для дитини старшими, вона сприймає, як щось само собою зрозуміле. їй здається, що мати і батько для того й існують, щоб давати їй радощі, задоволення. Тут криється велика небезпека - виростити людину егоїстичну, яка вважає, що всі повинні працювати на неї, що головне — її особис­ті потреби, а все інше — другорядне. Щоб запобігти такій небезпеці, важливо пробуджувати і розвивати в дитини почуття вдячності.

    Як досягти цього? В.О.Сухомлинський писав: "Я бачу лише один шлях: учити дітей робити добро для нас, для батьків, вихователів, взагалі людей старших поколінь. За добро дитина повинна плати­ти добром!

    Нерідко ми буваємо свідками парадоксального, на перший погляд, факту: в хорошій трудовій сім'ї, де батьки віддають дітям усі сили свого серця, діти іноді виростають байдужими, безсердечними. Але ніякого парадоксу тут немає: так буває тому, що дитина знає лише радощі споживання. А вони не можуть самі собою розвинути моральне почуття.

   Воно виникає тільки тоді, коли ми долучаємо дітей до вищої людської радості - радості творення добра для інших людей. Тільки це, воістину безкорисливе і тому справді людське переживання, є силою, що облагороджує юне серце.

    Найголовніше, на мою думку, вчити дитину бачити і почувати, розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість - жити для людей" [1, с. 219].

                                  Хіба чекати плати за добро?

                                  Нехай в руці зламається перо,

                                  Нехай твоя зламається рука,

                                  Що за добро добра собі чека.

                                  Добро твориться просто - не за так,

                                  Так, як цвіте і опадає мак,

                                  Як хмарка в'ється і сміється пташка,

                                  Як трудиться мурашка - горопашка. (Іван Драч)

  Шкільна програма початкової школи передбачає вивчення 22 літературних творів-мініатюр педагога на уроках читання. Це казки, оповідання, легенди. Художні твори видатного педагога спонукають почуття дітей до роздумів, морально-етичного ана­лізу вчинків героїв творів, а також власної поведінки. У зверненні до дітей В.О.Сухомлинський писав: "Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, кривди, турботи, тяжких переживань іншим людям. Умій підтримати, допомогти, підбадьорити людину" [2, с. 219].

    Уже, починаючи з першого класу, учні ознайом­люються з творчістю Василя Олександровича на уроках навчання грамоти, читання. Так, за Буква­рем М.С.Вашуленка та О.В.Вашуленко першоклас­ники вивчають оповідання "Барвисте коромисло", яке сприяє вихованню почуття прекрасного.

   Літературна творчість педагога займає значне місце у нових читанках,

автором яких є Голова Ук­раїнської асоціації Василя Сухомлинського віце- президент НАПН України, академік О.Я.Савченко.

  Совість — людське почуття, формувати яке у мо­лодших школярів — надто складний процес. Реалі­зувати його можливо тільки поступово, внаслідок переживання дитиною різних морально-етичних ситуації. В оповіданні-казці В.Сухомлинського "Як Наталя у лисиці хитринку купила" совість проти­ставляється хитрощам, і до останніх формується різке почуття нелюбові.

  Сучасна школа за допомогою інклюзивного нав­чання намагається вирішити одвічну педагогічну проблему: навчання дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітньої школи. Це проблема на­самперед самої дитини та її батьків, які з величез­ним хвилюванням і побоюванням за дитячу психіку відправляють свою дитину в коло її фізично здоро­вих ровесників. Це і проблема вчителя, оскільки саме йому найчастіше доводиться бути свідком проявів моральної жорстокості до таких дітей, запо­бігати їм.

    Після опрацювання твору В.О.Сухомлинського "Горбатенька дівчинка" у 2 класі ніхто зі школярів не залишився байдужим, вони поринули у надто складний світ дівчинки. І, безумовно, отримали гарний урок — урок людяності, милосердя, утвер­дження в душах дітей почуттів доброти, взаємопо­ваги та взаємопідтримки.

    Проблема формування моральних основ люд­ської особистості в казках В.О.Сухомлинського розглядається крізь призму людських почуттів, переживань. Так, зміст художнього твору "Про що думала Марійка" допомагає дітям зрозуміти суть дружніх стосунків, гуманних взаємин.

    Оповідання "Сергійкова квітка" виховує у шко­лярів почуття доброти, чуйності, дбайливого став­лення до природи. Про настрій людей і його вплив на оточуючих розповідається у творі "Усмішка", він виховує чуйність, доброту до ближніх.

     Школа мислення, школа під блакитним небом, школа радості В.Сухомлинського стала відомою у всьому світі, а його методика виховання серцем — дороговказом для сучасної педагогіки та майбутніх поколінь.

  У важкий час живемо ми нині, багато горя і біди довкола, але мусимо жити,

сіяти добро в людських душах, бути милосердними. Іноді здається, що зло перемогло. Це тому, що про нього всі говорять, пишуть, з екранів телевізорів на нас часто дивлять­ся не люди, а звірі в людській подобі: вбивці, гра­біжники. Але добрих людей значно більше! Просто вони чинять свої благодійні справи мовчки, не афішуючи їх.

     Тож пам'ятайте, що доброта — ознака сили, а не слабкості. І нехай завжди супроводжують вас слова геніального поета Т.Г.Шевченка: "Раз добром нагрі­те серце — вік не охолоне".

    Кожен із нас повинен знати і відчувати, що на на­шій совісті - доля дітей,

що від нашої духовної куль­тури та ідейного багатства залежать розум, здоров'я, щастя покоління, яке виховує сучасна школа. Хай оживає істина стара: людина починається з добра.

Література

1.Сухомлинський В. О. Народження добра // Вибр. тв. У 5 т. Т. 1 / В. О. Сухомлинський. - К.: Рад. школа, 1976. - С. 217-223.

2.Сухомлинський В. О. Щоб душа не була пустою // Вибр.тв. У 5 т. Т. 1 / В. О. Сухомлинський. - К. : Рад. школа, 1976. - С. 255-269.

3.Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину // Вибр. тв. У 5 т. Т. 2 / В. О. Сухомлинський. ~ К. : Рад. школа, 1976. — С. 149-416.