ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ :ПОГЛЯД В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
Збереження здоров’я громадян України є актуальною
проблемою сьогодення. Аналіз досліджень і публікацій свідчить про зниження
рівня індивідуального здоров’я всіх груп населення. Особливою загрозою майбутньому
країни є незадовільний стан здоров’я та спосіб життя дітей і молоді. Кожна
п’ята дитина народжується з відхиленням в стані здоров’я. У 90% школярів
діагностуються різні захворювання. З початку сторіччя частота нервово –
психічних розладів збільшилася в 6 разів, неврозів у 65 разів, олігофренія – у
30 разів вражають темпи поширення серед підлітків і молоді наркоманії та Сніду.
Здоров’я, за визначенням ВООЗ – це стан повного фізичного, душевного
(духовного) і соціального благополуччя, а не лише відсутність
хвороб.
Немає сумніву, що основи здоров’я закладаються в ранньому дитинстві,
а впродовж шкільних років дитина має зміцнити його , стати сильною, витривалою
і загартованою. Тому пріоритетним завданням системи освіти є збереження та
зміцнення морального, фізичного та психічного здоров’я вихованців .
В Україні існує і функціонує освітня нормативно правова база, що має
важливе значення для вирішення цієї проблеми, а саме закони України « Про
загальну середню освіту» , Національна доктрина розвитку освіти України,
Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя тощо.
По при низку заходів щодо покращення стану здоров’я дітей, які пропонуються
керівними освітніми установами, в Україні ця проблема залишається не вирішеною.
Тому проблема формування здоров’я учнів вимагає аналізу педагогічної спадщини
не тільки діячів сучасності, а минулого. Отже, актуальність педагогічної
спадщини В.О.Сухомлинського зумовлена тенденцією до зниження здоров’я школярів
і потребує вивчення його позитивного досвіду.
Мета статті проаналізувати педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського,
розкрити сутність його поглядів на формування, зміцнення і збереження здоров’я
школярів, поділитись досвідом роботи по створенню умов для реалізації знахідок великого
педагога.
У вітчизняній педагогіці питання формування здоров’я дитини у
творчості В.О.Сухомлинського досліджують О.М.Іонова, В.П.Горащук,
Н.С.Побірченко. У «Початковій школі» опубліковані статті Ю.Соловйова і
О.Чернишова на цю ж тему. У своїх працях вчені одностайно висловлюють думку про
величезну цінність і актуальність творчого доробку вчителя гуманіста, про
необхідність вивчення, осмислення і впровадження його ідей в масову педагогічну
практику.
У пошуках шляхів збереження і зміцнення здоров’я дітей, профілактики
захворювань, формування здорового способу життя дітей звертаємося до
талановитого вчителя В.О.Сухомлинського і знаходимо відповіді на всі запитання.
Адже на першому плані у педагогічній діяльності В.О.Сухомлинського стояла
проблема фізичного розвитку і здоров’я дітей. Турбота про здоров’я – це
найважливіша праця вихователя … Якщо виміряти всі мої турботи і тривоги про
дітей протягом перших чотирьох років навчання то добра половина їх про здоров’я
.- зазначав педагог - новатор [5, с 100] Спостерігаючи за
невстигаючими учнями Сухомлинський визначив причини їх неуспішності . Наукове
дослідження фізичного і розумового розвитку невстигаючих і відстаючих привело
мене до висновку, що у 85 % невстигаючих і відстаючих головна причина відставання
… - поганий стан здоров’я [4, с.125]
Тому вивчення стану здоров’я дітей педагог починав з
перших днів навчання. За дітьми , в яких виявлено патології встановлював
постійний педагогічний та медичний нагляд. Разом з батьками дитини складав
індивідуальний режим праці та відпочинку, режим харчування. Усе це давало
чудові результати. На кінець 4 класу майже всі діти ставали здоровими .
Реалізуючі ідеї В.О.Сухомлинського постійно веду
спостереження за станом здоров’я своїх вихованців за допомогою «Листка
здоров’я», щоденника «Я росту», анкетування. (Додаток 1) аналізуючи та
порівнюючи результати досліджень знайомлю батьків дитини даю поради,
консультації , проводжу профілактичні заходи з дітьми , зустріч з лікарями,
медсестрою , разом складаємо план корекцію. Широкі можливості для превентивного
виховання, мотивації до здорового способу життя, виховання відповідального
ставлення до власного здоров’я дають уроки «Основи здоров’я» та фізичної
культури. Здобуті уміння і навички потребують багаторазового вправляння, тому в
організації їх засвоєння переважають практичні методи , ігрові ситуації,
практичні вправи, індивідуальна групова та колективна робота.
Важливого значення В.О.Сухомлинський надавав дотриманню санітарно
гігієнічних вимог, зокрема обладнанню приміщення для занять, оскільки це сприяє
збереженню здоров’я .
Усвідомлюючи необхідність дотримання норм шкільної гігієни, я підсилюю
ефективність впливу шкільного середовища шляхом створення в класі куточків
релаксації, де в оточенні зелених рослин під супровід мелодії діти можуть
відновити свою розумову і фізичну працездатність., використовую також «килимок
добрих думок», де в зручній і розслабленій позі учні можуть обмінятися своїми
враженнями, забезпечую простір спілкування і взаємодії, де діти можуть сісти за
партами в коло і займатися улюбленими справами чи іграми., пропоную також
«крісло емоційного розвантаження» , на якому діти можуть висловити свої
невдоволення, пожалітися або висловити радість перемоги чи відкриття. (Додаток
2) . особливу роль у збереженні здоров’я школярів педагог відводив дотриманню
режиму нічного відпочинку. Недосипання, млявість, що переходить у хронічне
нездужання, негативно позначаються на самопочутті і на розумовому
розвитку. [ 4, с.131] Сухомлинський переконаний , що дитина молодшого
шкільного віку повинна спати 10 годин, тому він радив батькам, щоб діти
починали свій нічний сон о 8 годині вечора і закінчували о 6 годині ранку. У
наш час багато батьків ігнорують такі вимоги і дозволяють дітям
засиджуватися біля телевізору або комп’ютера до півночі. В результаті перевтома
неврози порушення психіки щоб позбутись таких негативних явищ, я проводжу
ранкові зустрічі, під час яких дізнаюсь про самопочуття дитини причину поганого
настрою або надмірного збудження. Для переконання вихованців у важливості
дотримання режиму нічного сну проводжу індивідуальні бесіди застосовую
стратегію «За і Проти» з батьками обговорюємо це на батьківських зборах, за
«Круглим» столом даю рекомендації поради
Піклуючись про здоров’я школярів Сухомлинський приділяв велику увагу
руховому режиму, особливо на уроках щоб забезпечити руховий режим учнів
використовую здоров’язберігаючі засоби :фізкультпауза,
фізкультхвилинки, хвилинки релаксації, самомасаж, пальчикову гімнастику
проведення частини уроку на свіжому повітрі валеологічні хвилинки, улюблені
хвилинки гумору . На перервах проводжу організовані рухливі ігри. Щоб
зняти статичну напругу застосовую такі прийоми: «Естафета», «Спіймай слово»,
«Присядь – підтягнись», гра «Пошук», хвилинки слухання тиші, пташиного
співу. Інтерактивні технології теж забезпечують рухову активність учнів
на уроці. Це «Карусель», «Ротаційні трійки», «Два, чотири – всі разом», «Обери
позицію».
Піклування про людське здоров`я, тим
більше про здоров`я дитини, - це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм
і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праця, відпочинок. Це
насамперед піклування про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил.
Вінцем цієї гармонії є радість творчості.[4, с105]. Тому джерелом здоров`я будь
якого школяра є радість, а саме перебування дитини під враженням казкових
образів зачарування природою. Практикую нетрадиційні форми проведення
уроку: уроки-прогулянки, уроки-милування, уроки мислення серед природи, -
які допомагають розкрити духовний та інтелектуальний потенціал учнів та
зберегти і зміцнити здоров`я дітей. Індивідуальний та диференційований підхід
до навчання допомагає мені створити ситуацію успіху, викликати в дитині віру у
власні сили, що є показником психічного здоров`я. Серед прийомів, що позитивно
впливають на психічне здоров`я використовую: «Навмисна помилка», «Шанс», «Обмін
ролями», «Емоційне поглажування».
Відомо, що музика поліпшує взаємодію між півкулями головного мозку,
стимулює їхню роботу, активізує функції кори і підкірки. Застосовуючи
інноваційну технологію «Піснезнайка», я помітила вияв широкої гами позитивних
почуттів та емоцій: натхнення, захоплення, радість, а це сприяє покращенню
здоров`я . Вчений дослідник доводить, що Праця на відкритому повітрі
цілюще впливає на дітей з великою нервовою збудливістю – дратівливих,
неспокійних . [4, с140]. З кожним роком у школі збільшується
кількість гіперактивних учнів. Виконання обов’язків з фізичним навантаженням
для таких дітей є важливим елементом системи лікування. Це чергування в класі,
наведення порядку у класній бібліотеці, догляд за кімнатними квітами, участь у
прибиранні шкільної території, посадка дерев та кущів.
Підсумком оздоровчої роботи стають
дні і свята здоров`я. Порівняльний аналіз показників здоров`я учнів за
попередній і нинішній навчальний рік ілюструє результативність проведеної
роботи по збереженню здоров’я. Це покращення стосунків, уникнення конфліктів,
позитивна мотивація до здорового способу життя, відсутність тенденції до
погіршення показників здоров’я, захворюваність на ГРВІ зменшилася у 4 рази
порівняно з першим класом. Підсумовуючи своє дослідження, можна зробити
висновок: Педагогічна система, розроблена Сухомлинським, актуальна і сьогодні,
його ідеї щодо реалізації відповідають сучасним поглядам. Наведені вище
педагогічні погляди Сухомлинського не вичерпують усіх позитивних напрямів
збереження і зміцнення здоров`я дитини. Але в сукупності вони створюють
величезні можливості щодо виховання здорової дитини.
Література
1.Савченко О.Я.
Школа культури – діалог з В.О. Сухомлинським. [Стаття]. Поч.шк.- 2006, №12
2. Савченко О.Я.
Виховний потенціал початкової освіти [текст]. К.,2009 с.225
3.СоловйовЮ.Животворча
сила педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського [Стаття]. Поч..шк. – 2012 №2
4. Сухомлинський
В.О. Вибрані твори в 5 – ти т. Вид.рад.шк. К.,1997 т.4 с.637
5. Сухомлинський
В.О.Серце віддаю дітям К., 1977 с.269
«Учительська
професія – це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ
людини, яке ніколи не припиняється.»
«…Ми торкаємося до найтонкішого
та найтендітнішого, що є в природі –
до мислячої матерії, організму, що
росте.»
В.О.Сухомлинський
Педагогічна спадщина Василя Олександровича
Сухомлинського – невичерпне джерело методичної думки. Вивчаючи її, щоразу
знаходиш щось нове, свіже, оригінальне. Цілком природним є опанування його
ідеями та вміле використання їх у сучасній школі. Важко назвати проблеми
педагогічної теорії чи шкільного життя, яких би не торкався у своїх творах
павлиський педагог, в які не вніс би чогось свого, в чому знаходили відбиток
його педагогічний досвід та ідея.
Захопившись
у школі освітою дітей, повідомляючи їм щоразу більше інформації з різних
предметів, ми забули навчити дітей чи не найголовнішого в житті – як бути
здоровими. Розвиваючи кращі ідеї світової гуманістичної педагогіки
В.О.Сухомлинський зумів високо підняти над усіма скороминущими цінностями ідеал
здоров’я. Учений у книзі «Серце віддаю дітям», у розділі «Здоров’я,
здоров’я і ще раз здоров’я» стверджує: «Я не боюся ще й ще раз повторити:
турбота про здоров’я – найважливіша праця вчителя. Від життєрадісності,
бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток,
міцність знань, віра у свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги
про дітей протягом перших чотирьох років навчання, то добра половина з них –
про здоров’я».
Здоров’я
дитини В.Сухомлинський сприймав глибинно, суттєво й комплексно, з педагогічної
точки зору, а не в медичному тлумаченні – як відсутність хвороб. «Педагог має
справу с мислячою матерією, здатність якої в роки дитинства сприймати й
пізнавати навколишній світ значною мірою залежить від здоров’я дитини. Ця
залежність дуже тонка й важко вловима. Вивчення внутрішнього духовного світу
дітей, особливо їхнього мислення – одне з найважливіших завдань учителя».
Під час
підготовки дітей до школи учений звертає особливу увагу і батьків, і педагогів
на здоров’я дітей, а не тільки на оволодіння елементами читання, писання та
початкових основ математики. «Перш ніж давати знання, треба навчити
думати, сприймати, спостерігати. Треба також знати індивідуальні особливості
здоров’я кожного учня – без цього не можна нормально вчити».
Велику
увагу В.Сухомлинський приділяє природному джерелу оздоровлення дітей: ранкова
гімнастика, душ, улітку – купання та ходіння босоніж, мандри до лісу, в поле.
Важливо, щоб діти більшу частину доби будь-якої пори року бували на свіжому
повітрі, багато рухалися й не засиджувалися над підручниками одразу після
шкільних занять. Не можна, щоб домашня розумова праця втомлювала. Другу
половину дня діти мають проводити не за підручниками й не в закритому
приміщенні.
Природа
– це сад здоров’я, фізичного й духовного, як стверджував великий педагог. Школа
під блакитним небом, уроки мислення на природі – то мандрівка до джерела
емоцій, образного сприйняття світу, єднання з прекрасним і початок духовного
здоров’я малечі й підлітків. Великого значення надавав В.Сухомлинський здоров’ю
– фізичному, психічному, моральному, духовному – вчителів, оскільки без
цього важко досягти очікуваних результатів і в дітей.
Праці педагога-новатора
з природного виховання і гармонійного розвитку дітей, зокрема їхнього здоров’я,
є джерелом наукових і практичних надбань, із яких кожен учитель може багато
корисного взяти для своєї практики. При цьому вихідними засадами
В.О.Сухомлинського завжди були гуманістичні ідеї про людину як вищу цінність і
про дитину як надзвичайно складний і неосяжний світ, який учитель може осягнути
не тільки розумом, а й серцем. І щоб ця маленька людина стала гармонійною
істотою, досягла успіху в житті, максимально реалізувала свої здібності й
таланти, потрібно бути здоровим.
Гуманізм
навчання і виховання В.О.Сухомлинський убачав в особистості педагога –
інструменті педагогічного впливу на учнів та вихованців, що зумовлює потребу
постійного набуття ним нових рівнів досконалості. Тому від особистості учителя
та рівня його професійної підготовки багато в чому залежатиме формування
фізичного, психічного й духовного здоров’я дітей.
Проведений
науковий пошук дає підстави стверджувати, що людинознавча спрямованість
педагогічних поглядів В.Сухомлинського виявляється у вельми дбайливому
піклуванні про здоров'я дитини, про збереження й розвиток її фізичних і
духовних сил.
Саме проблеми
у здоров'ї дитини, переконаний В.Сухомлинський, є джерелом її відставання,
незнання, незадовільної роботи на уроках і дома: "Приблизно у 85 %
усіх невстигаючих учнів головна причина відставання в навчанні – поганий стан
здоров'я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне й
таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря і
вчителя".
Особливе
піклування видатний педагог виявляє до дітей, в
яких хворобливий стан позначається на поведінці
(істеричні учні, діти з повільним, пригніченим мисленням тощо). На
його думку, найбільш точно сутність виховання таких учнів відбиває
поняття "медична педагогіка", засадами якої повинні бути певні
принципи, а саме: щадити легко вразливу хворобливу психіку дитини;
усім стилем,укладом шкільного життя відвертати дітей від тяжких думок і
переживань, пробуджувати в них життєрадісні почуття; ні за яких обставин не
дати зрозуміти дитині, що до неї ставляться як до хворої».
Спираючись на
спостереження за дітьми, багаторічну педагогічну діяльність,
В.Сухомлинський переконливо доводить взаємозалежність, взаємовплив фізичного
здоров'я та духовного життя дитини, її духовного світу, розумового розвитку,
віри у свої сили: "Добре, міцне здоров'я, відчуття повноти, невичерпності
фізичних сил – дуже важлива умова життєрадісного світосприймання, оптимізму,
готовності долати труднощі. Духовне життя дитини – її
інтелектуальний розвиток, мислення, пам'ять, увага, гра,
почуття, воля – великою мірою залежить від "гри" її фізичних
сил".
Не можна не
погодитись звидатним педагогом, що проблема розвитку фізичних сил дітей має й
зворотний бік: здоров'я величезною мірою залежить від духовного життя, від
гармонії здорового тіла й здорового духу: "Турбота про людське здоров'я,
тим більше про здоров'я дитини, – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних
норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це
насамперед турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і
вінцем цієї гармонії є радість творчості" [6; т.3; с.109].
Тому саме
на сторінках, присвячених здоров'ю, В.Сухомлинський
звертає особливу увагу на величезне значення дитячої радості й
творчості, без чого неможлива гармонія здорового тіла й здорового духу. За його
переконанням, шлях до досягнення вершини гармонії тіла й духу – це перебування
дитини під враженням казкових, фантастичних образів, зачарування природою –
"красою полів, мерехтінням зірок, нескінченною піснею коників і пахощів
польових квітів". Наголошуючи на безпосередній
залежності духовного життя дитини від її здоров'я, В.Сухомлинський багато
уваги приділяє педагогічно доцільній організації процесу навчання, методам
викладання. Запорукою здорового виховання, за В
Сухомлинським, є, насамперед, навчання учнів відповідно до їх
вікових особливостей. Важливе значення для здорового розвитку
дитини педагог надає „одухотвореному думкою
фізичному труду" – художній праці, заняттям ремеслами, що
пробуджують дитину, формують уміння й навички в різних галузях людської
діяльності. Різноманітна праця є також ефективним засобом розвитку розуму,
культури мислення, оскільки "розум, витоки здібностей і обдаровань дітей –
на кінчиках їх пальців".
Однією з найважливіших
проблем, пов'язаних з розвитком дитини і зміцненням її здоров'я, на думку
В.Сухомлинського, є запобігання перенавантаженню учнів. Розв'язання цієї
проблеми має проводиться в декількох напрямах. Насамперед, необхідно
доцільно розподіляти розумову працю учнів за порами року. Це
зумовлено тим, що "рік складається з періодів, у кожному з
яких життєдіяльність людського організму різна. Добре відомо, наприклад,
що навесні захисні сили організму послаблюються, на осінь – зміцнюються.
Враховувати ці циклічні коливання особливо важливо в школі – адже ми маємо
справу з організмом, який росте, розвивається, з мозком, який формується".
Тому, зокрема в початкових класах, В.Сухомлинський радить до кінця лютого в
основному закінчити вивчення теоретичних узагальнень, а
весною зосередитися на тих видах роботи, які поглиблюють,
систематизують здобуті раніш знання, а також посилюють вироблення вмінь,
необхідних для успішного навчання в подальшому .
Щоб запобігти перевантаженню школярів у
цілому, на думку В.Сухомлинського, слід
дотримуватись таких основних вимог: з малечку турбуватися про
багатий інтелектуальний фон, на якому відбувається розумовий розвиток
дитини в сім'ї, а тому постійно дбати про педагогічну культуру батьків; не
допускати диспропорції в уміннях і знаннях; індивідуально підходити до учня,
бачити розумову роботу кожної дитини; турбуватися про повсякчасний розвиток
знань, щоб вони не залишалися "закостенілим вантажем"; не допускати,
щоб "навчання перетворювалося в нескінченне надолужування пропущеного, не
підтягувати без кінця "хвости". З огляду на
здоровий розвиток особистості, культури її
розумової праці В.Сухомлинський висловлює досить негативне ставлення до
прийомів так званого ефективного, "прискореного" навчання, "в
основі яких – погляд на голову дитини як на електронний механізм, здатний без
кінця нагромаджувати й засвоювати. В.Сухомлинський попереджає про
недопустимість у школі поспіху, нервозності, метушливості, переважання
пристрастей над розумом, оскільки "прискорений" темп непосильний і
шкідливий навіть для цілком здорових дітей. "Надмірне розумове напруження
призводить до того, що в дітей тьмяніють очі, затуманюється погляд,
рухи стають млявими. І ось дитина вже ні на що не здатна, їй аби
тільки на свіже повітря, а вчитель тримає її "в голоблях" і підганяє:
швидше, швидше...» В організації навчання
В.Сухомлинський звертає увагу на правильне чергування видів
діяльності, встановлення індивідуального для кожної дитини режиму праці й
відпочинку, активізацію учнів через фізичну працю, рух, ходьбу, біг, гру –
оскільки без втоми не може бути здоров'я . Значну роль у формуванні
здорової особистості В.Сухомлинський відводить загартуванню
учнів, особливо ніг. Тому в жаркі дні діти до Павлиської школи ходили босоніж,
не боялися дощу, не куталися у сто одежинок, не надягали фуфайок і светрів
"про запас", "на всяк випадок". У розвитку здорових
навичок учнів В.Сухомлинський надає величезного значення постійним бесідам з
батьками про здоров'я малюків, оскільки турбота про здоров'я дитини неможлива
без зв'язку із сім'єю .
Література
1. Горащук В.П. Валеологічні погляди В.О.Сухомлинського на
навчально-виховний процес у школі // Проблеми педагогічних технологій: Зб.
наук. пр. – Луцьк, 2000. - № 3. – С.4-10.
2. Закон України про загальну середню освіту // Освіта України. –
1999. - №25. – С. 5-8.
3. Іонова О.М. Співзвучність педагогічних поглядів Р.Штайнера і
В.Сухомлинського // Педагогіка і психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ,
2004. – Вип.25. – С.29-38.
4. Національна доктрина розвитку освіти України у XX1 столітті. – К.:
Шкільний світ, 2001. – 24 с.
5. Побірченко Н.С. Здоровотворні ідеї Василя Сухомлинського у
валеологічному вихованні школярів // Педагогіка і психологія. – 2003. - № 3-4.
– С.17-24.
6. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. – К.: Радянська школа,
1976-1977. – Т.1. – 654 с.; Т.2. – 670 с.; Т.3. - 670 с.; Т.4. – 640 с.; Т.5. –
639 с.
7. Інтернет – ресурс.
Немає коментарів:
Дописати коментар